Тема уроку: Орнаментальна композиція

Терміни виконання (16.03-20.03)

Фото виконаних завдань відсилати на електронну пошту: yanovich.yulia13.05@gmail.com

Посилання на відеоурок https://pustunchik.ua/ua/treasure/draw/risuyem-ornamenty-i-uzory

Посилання на презентацію https://youtu.be/kjHmBKpHvwY
Орнамент (лат. ornamentium - прикраса) - візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або рослинних чи тваринних мотивів і призначений для прикрашання різноманітних предметів (предметів вжитку, зброї, меблів, одягу і т.д.), архітектурних споруд.

Мотив - частина орнаменту, його головний формуючий елемент.

За мотивами орнаменти поділяють на три групи: геометричні, рослинні, тваринні. Як видно з назви, головним мотивом геометричного орнаменту будуть геометричні фігури.

В основі рослинного орнаменту лежить спостереження реально існуючих форм у природі - квітів, листя, гілок, паростків, плодів.

У тваринних орнаментах зображуються тварини, наприклад кінь, заєць, риба, півень, голуб, зозуля.

За композицією орнаменти поділяють на кілька видів: у смужці (фризи), у квадраті, у прямокутнику, у трикутнику, у колі (розети). Зважаючи на те, як створюють орнаменти, їх можна поділити на три типи:

- лінійні;

- сітчасті;

- замкнені.

Лінійні орнаменти - це орнаменти в смужці з лінійним вертикальним чи горизонтальним чергуванням мотиву.

Сітчастий, або рапортний, орнамент - такий, у якому мотив повторюється і по вертикалі, і по горизонталі, цей орнамент безкінечний в усіх напрямках. Рапорт - елемент орнаменту, його головний мотив. Зазвичай використують прямокутний рапорт.

Замкнений орнамент компонується в прямокутнику, квадраті чи колі (розеті). Мотив у ньому або не має повтору, або повторюється з поворотом на площині.

Симетрія (від давньогрецької συμμετρία - співмірність) - відповідність, незмінність, виявлені при повторах, відтвореннях. Двостороння симетрія, наприклад, означає, що права і ліва сторони відносно якої-небудь площини виглядають однакові

Асиметрія - відсутність чи порушення симетрії.

Вісь симетрії - уявна лінія, яка поділяє фігуру на дві дзеркально рівні частини. За кількістю осей фігури бувають: з однією віссю симетрії, з двома, із чотирма, а в колі взагалі безкінечна кількість осей симетрії.

Симетрія зазвичай присутня в орнаментальній композиції, це одна з форм прояву ритму в орнаменті.

Ритмом в орнаментальній композиції називають закономірність чергування і повторення мотивів, фігур та інтервалів між ними. Ритм - головна властивість будь-якої орнаментальної композиції. Головною характеристикою орнаменту є ритмічна повторюваність мотивів й елементів цих мотивів, їхні нахили та повороти.

Ритмічна побудова - це взаємне розташування мотивів в орнаментальній композиції. Ритм організує певний рух в орнаменті: переходи від малого до більшого, від простого до складного, від світлого до темного чи повтори тих самих форм через рівні чи різні проміжки.

Ритм може бути:

1) метричний (рівномірний);

2) нерівномірний.

Самостійна практична робота: Створити орнамент з використанням рослинних, геометричних або зооморфних елементів.

Оберіть формат і спробуйте створити орнаментальну композицію. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, кольорові олівці.

План роботи:

• Оберіть тип і формат орнаменту, основні мотиви і кольорову гаму майбутнього орнаменту.

• Оберіть, який тип симетрії ви застосуєте.

• Елементи орнаменту будуть повторюватися чи чергуватися?

• Визначте, де у вашій композиції будуть акценти, який колір домінуватиме.

• Визначте, статичний чи динамічний буде ваш орнамент.

Домашне завдання: Повторити види орнаменту

Тема уроку: Символіка українського орнаменту

(терміни виконання 23.03-27.03)

Фото виконаних завдань висилати на електронну пошту: yanovich.yulia13.05@gmail.com

Переглянути презентацію: https://youtu.be/OoCECorpbsg

https://youtu.be/xJ3VpY4543A

Дослідник української вишивки В. В. Стасов зазначав: «Орнамент не містить жодної зайвої лінії, кожна рисочка має тут певне значення. Це складна мова, послідовна мелодія, що має свою основну причину і призначення не лише для очей, а й для розуму й почуттів».

Сьогодні мова піде про цікаве явище мистецтва — символіку українського орнаменту. Що ж таке символ і символіка? Спробуємо з'ясувати.

Символ (від грецьк. sumbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, що використовується для збереження і передавання інформації

Художній символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і передавання певної інформації, естетичних цінностей. Будь-який символ є образом, у якому завжди присутній певний зміст.

Символіка — сукупність символів, які використовує та чи інша група осіб, організація, громадське чи політичне об'єднання, держава та ін. Наприклад, державна символіка, олімпійська символіка, математична символіка, символіка звуків мовлення та ін. Символіка — це умовне вираження ідей, понять, почуттів.

Наприклад, великий Герб України та герб міста Львова, сучасна символіка козаків, символіка Євро-2012. Кожне зображення, яке ви бачите, має власне тлумачення.

Саме так і будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим і познайомимося.

Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.

♦ Чи звертали ви увагу, що ті самі зображення зустрічаються у вишивці та ткацтві, писанкарстві та різьбярстві? Які символи найчастіше зустрічаються в українських орнаментах?

Недарма кажуть: «Без верби й калини — нема України». Верба та калина — найулюбленіші рослини українського народу.

3 давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба — там і вода». І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Існував звичай, коли матері по черзі «били» освяченими гілочками своїх дітей, примовляючи: «Не я б'ю — верба б'є: // Будь великий, як верба, // А здоровий, як вода, // А багатий, як земля!» З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя).

Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов'язували з народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло. Оскільки ягоди калини червоного кольору, то стала вона символом крові й невмирущого роду. Через це дівочі сорочки, весільні рушники рясно прикрашені її пишними гронами. Кажуть, що в калині материна любов і мудрість: кущ — це сама мати; цвіт, ягідки — діти.

Дуб і калина — мотиви, які найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках, поєднуючи в собі символи сили та краси — сили надзвичайної, краси невмирущої. Дуб вважали священним деревом, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку та життя. Про це ми вже говорили, коли розглядали символи писанок і згадували про зображення дубового листя. Отже, у вишиванці із зображенням дубового листя хлопці й молоді чоловіки мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Здавна на українських землях освячували мак, ним же обсівали людей та худобу, адже вірили: мак має чарівну силу, що здатна захистити від усілякого зла. Ця ніжна трепетна квітка несе пам'ять роду. Дівчата, у чиїй родині були загиблі, з любов'ю та сумом вишивали візерунки маку на сорочках, голови ж прикрашали віночками з семи маків, присягаючи цим зберегти та продовжити свій рід.

Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.

Солов'я та зозулю вишивають на дівочих рушниках. Цих пташок частіше розміщували на гілках калини, що є символом продовження роду.

Павичі — дуже важливі птахи, їх завжди зображують на весільних рушниках і часто над ними розташовують вінок або вінець. Пава — це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію життя, тому вона птах сімейного щастя.

Молодят символізують соколи, голуби й півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди калини, або сидять у корінні дерева — символ нової родини.

Ластівка — цей птах завжди несе добрі звістки. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливої пори для створення родини й зміцнення господарства.

Ось ми й познайомилися з деякими символами українського орнаменту.

Самостійна практична робота: спробувати створити ескіз рушника з елементами народної традиції.
Техніка виконання: графіка.
Матеріали: кольорові олівці, фломастери, воскова крейда та ін.

Тема уроку: Як стилізувати природні форми

(терміни виконання 30.03-03.04)

Фото виконаних завдань висилати на електронну пошту: yanovich.yulia13.05@gmail.com

Переглянути презентацію: http://learn.unium.ru/uniumdesign/design1/lesson4/

Розглядаючи орнамент чи декоративне панно, ми помічаємо, що природна форма силою уяви перевтілюється за допомогою умовних форм, ліній, плям у щось зовсім нове. Ми вгадуємо, що перед нами рослина або тварина, але не така, як на фото.

Існуюча форма спрощується до гранично узагальненої, геометричної форми. Це дає змогу багато разів повторювати мотив орнаменту без зайвих зусиль і спеціальних приладів. Те, що було втрачено природною формою при спрощенні та узагальненні, призвело до площинності зображення і дає змогу використовувати її як художній орнаментальний засіб: ритмічно повторювати, розвертати, відтворювати в різних масштабах.

Як природні форми перевтілюються в орнаментальні мотиви? Спочатку виконують зарисовку з натури, максимально точно відтворюючи подібність і подробиці (етап «фотографування»). Далі - перевтілення - перехід від зарисовки до умовної форми. Треба ніби спростити, розкласти зображення на прості геометричні форми.

Панно - картина або барельєф, що заповнюють частину стіни, стелі; зараз так іноді називають і просто декоративну картину.

Жабки. Іван Семенюк. Гаптування.

Етапи стилізації дикої мальви

Це другий етап - трансформація, стилізація мотиву. З однієї зарисовки можна створити різні орнаментальні мотиви.

Ритмічно повторюючи або чергуючи орнаментальний мотив, можна створити власний, неповторний орнамент.

Настя Фомічева. Приклад стилізації жука (1). Ксенія Головіна. Приклад стилізації метелика (2)

Етапи стилізації дзвоників: замальовка олівцем, кольорова замальовка, стилізоване зображення

1. Що таке стилізація?

2. Які риси притаманні стилізованій формі?

Самостійна практична робота:

Оберіть реальну модель у природі (можете використати замальовки квітів чи рослин, які ви робили восени) і спробуйте створити її стилізоване зображення.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, кольорові олівці.

План роботи:

• Зробіть з натури кілька начерків природних об’єктів (це можна зробити заздалегідь) або використайте ті ботанічні замальовки чи замальовки квітів, які ви робили восени. Проаналізуйте їх.

• Виявивши найхарактерніші, найупізнаваніші деталі зображення, перенесіть їх на папір.

• На окремий аркуш паперу перенесіть найвдаліше зображення. Вирішіть, який тип симетрії ви застосуєте, чи, може, створите асиметричне зображення.

• Кольори мають наслідувати кольори у природі, хоча стилізоване зображення допускає і деякі порушення. Виправдайте зміну кольорів (наприклад, гармонією колірної гами, символічністю кольору). Зверніть увагу на деталі, тло.

К. Білокур. Натюрморт з колосками та глечиком

Катерина Білокур (1900-1961) - народний художник України. Народилася в с. Богданівка на Київщині, де і прожила все життя. Незвичайне обдарування майстрині розкрилося в таких її картинах, як «Квіти», «Квіти і овочі», «Натюрморт з колосками та глечиком».

М. Приймаченко. Чорний звір

Марія Приймаченко (1908-1997) народилася в с. Болотня на Київщині. Художниця у своїх роботах створила неповторний світ з квітами, звірами і птахами. Звірі в неї добрі і злі, незграбні і симпатичні, вигадані і реальні. Яскраві та різноманітні барви у творах Марії Приймаченко: «Калиновий берег», «Стародавній болотяний звір», . Невід’ємною частиною змісту картин є самобутні авторські підписи - вірші, приказки, притчі. Твори М. Приймаченко привертають увагу своєрідністю бачення світу, любов’ю до життя, людей і рідної землі.

Домашне завднання: Повторити, риси притаманні стилізованим формам

Тема уроку : Народні промисли

( терміни виконання 06.04-10.04)

Переглянути презентацію: https://youtu.be/sn826z-14HM

https://ye.ua/kultura/48145_Samchikivskiy_rozpis__vchimosya_malyivati_z_maystrom_(FOTOViDEO).html

У давні часи, коли в Україні існувало натуральне господарство, селяни самі виготовляли предмети побуту, знаряддя праці, одяг. Поступово почали утворюватися осередки, де розвивалося народне ужиткове мистецтво - килимарство, ткацтво, гончарство, ковальство, художня обробка дерева, гаптування.

Нині одним з найрозвиненіших центрів українського народного мистецтва є м. Косів, що в Прикарпатті. Тут виготовляють керамічний посуд і кахлі, які оздоблюють малюнками сюжетів про життя мешканців карпатських селищ. Широкого розвитку набуло в Косові мистецтво різьблення по дереву. Здавна вироби з дерева (меблі, музичні інструменти, посуд) прикрашалися вирізьбленими геометричними візерунками та оздоблювалися різноколірним деревом, бісером, металом і перламутром. Далеко за межами краю славиться Прикарпаття ще й килимарством, ткацтвом, гаптуванням, писанкарством.

М. Харків. Глечик у формі міщанина. XIX ст.

В. Девдюк. Різьблена таріль (м. Косів, різьблення по дереву, оздоблення бісером)

Майстер Ф. Чирвенко. Глечик (с. Опішня, XIX ст.)

У с. Опішня Полтавської області можна познайомитися з творами майстрів-гончарів. Тут виготовляють куманці, дзбанки, іграшки, вази, барильця, посуд із жовтої глини і розписують їх білими, червоними, рудими візерунками із зображенням рослин, звірів, птахів.

У західній частині Карпат, на Бойківщині, народні майстри роблять оригінальні «горбаті» скрині у вигляді маленького будиночка з двосхилим дахом. Їх прикрашають різьбленими і намальованими геометричними орнаментами. На Бойківщині виробляють також глиняний посуд зеленого кольору, одяг, розшитий геометричними орнаментами, прикраси з бісеру.

Косівська кераміка

Ескіз розпису в колі та в смузі в стилі опішнянського розпису

У селі Петриківка, що в Дніпропетровській області, дбайливо зберігають традиції знаменитого петриківського розпису. В Україні існує ще велика кількість центрів народних художніх промислів, наша земля багата на талановитих людей.

Елементи опішнянського розпису: грона, кетяги, листя, квіти, безконечники

1. У яких центрах народних промислів ви бували?

2. Які предмети традиційних народних промислів є у вас удома? Розкажіть, як вони до вас потрапили.

Самостійна практична робота:

Оберіть формат і спробуйте створити декоративну композицію.

План роботи:

• Вирішіть, який тип симетрії ви застосуєте чи, може, створите асиметричне зображення.

• Визначте, де у вашій композиції будуть акценти, який колір домінуватиме.

• Кольори можуть бути традиційними для українського ужиткового мистецтва, а можуть відрізнятися, наприклад, гармонією колірної гами, символічністю кольору.

• Вирішіть, якими деталями ви збагатите свою композицію, яким буде тло.

Домашне завдання:

Разом з батьками власноруч зробіть із солоного тіста і розпишіть декоративну кахлю або рельєфне зображення. Як виготовити солоне тісто для декоративного виробу, ми розповідали в розділі, присвяченому скульптурі. Фарби для цього підійдуть гуашеві або темперні.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ДЕКОРАТИВНОЮ КАХЛЕЮ

1. Для створення декоративного розпису потрібно спочатку, як і в будь-якій іншій творчій роботі, створити ескіз. На пошуковому ескізі вам потрібно продумати форму майбутньої кахлі: квадрат, коло або і взагалі зооморфна чи рослинної форми. Також потрібно вибрати стиль, у якому розписуватимете кахлі: в опішнянському, коломийському чи довільному, вигаданому саме вами.

2. Із солоного тіста сформуйте кахлю і підсушіть її.

3. Висохлу кахлю розпишіть гуашшю у вибраному вами стилі. Колірна гама також має відповідати задуму: чи не буде традиційний для певного регіону колорит чи вигаданий вами.

Тема уроку: Українські писанки

(терміни виконання 13.04-17.04)

Переглянути презентацію: https://youtu.be/MRg0z063aZM

Писанка — яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників.

Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. Із писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще за язичеської доби, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості, пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята — Великодня.

Щодо походження звичаю зафарбовувати у певний колір яйця на Великдень існує багато християнських легенд. Ось одна з них.

Після смерті Ісуса Христа сім іудеїв зібралися на бенкет. Поміж страв були смажена курка і зварені яйця. Під час бенкету один із іудеїв, згадавши про покараного, сказав, що Ісус воскресне на третій день. На це господар дому заперечив: «Якщо на столі курка оживе, а яйця почервоніють, тоді Він воскресне». І цієї миті яйця змінили свій колір, а курка ожила.

В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього Всесвіту. Давні перси, індіанці, візантійці, а також греки та римляни вважали, що Всесвіт виник з яйця. Давні індоіранські легенди також містять таке уявлення. Предки слов'ян називали розписані яєчка «красними». Червоне забарвлення яєць символізувало кров Христа і водночас Воскресіння. Вважали, що освяченим яйцем можна загасити пожежу; за його допомогою шукали худобу, що заблукала. З яйця вмивалися, ним водили по обличчю, щоб буч вродливим і рум'яним. Шкаралупу і крихти від розговіння змішували із зернами для посіву, ними ж посипали могили покійних родичів.

Якою ж має бути писанка, щоб набути магічної дії?

Писанки — це своєрідний мініатюрний живопис України, сповнений ритуального значення: величання споконвічного закону весняного пробудження Сонця і відродження природи. Символіка писанкарства дуже різноманітна. Кожен регіон України має свої улюблені символи та кольори.

Найчастіше на писанках зустрічаються геометричні символи: доріжки (символи вічності), дробинки (символи пошуків кращого життя), грабельки та ін.

Хрест, та його різновиди — знаки у вигляді двох перехрещених ліній зі заламаними кінцями, які в народі отримали назви «тачковий хрест», «ламаний хрест» («чотириніг»), «свастія» («свастика»), «сварга». Щодо останньої, то одразу спадає на думку ім'я верховного слов'янського бога неба Сварога.

А найулюбленішим мотивом є «безконечник», «кривулька», «зиґзаґ» (лінія, різна за формою та товщиною, яка не має кінця), що символізує повторення або вічність. Вважали, що цей символ є запорукою багатих жнив, утілює гармонію і рух, безмежність і безсмертя, є символом води, невмирущої природи та вічного життя. Цей орнамент зазвичай зображують як великі хвилі.

Поряд із геометричними символами прикрашають писанки солярні (космічні) символи. Вважали, що писанка, декорована ними, має чудодійну силу. Вона не лише милувала око, але й просила Сонце оберігати людей від хвороб, нещастя, злого ока. На писанках Сонце позначається знаками у вигляді кола, кола з крапками, кола з хрестом усередині, кола з променями, а також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок. До найдавніших форм зображення сонця належать «триніг», «тригвер», «тригверт», подібний до трьох променів, які виходять з однієї точки із закрученими в один бік баранячими рогами і які переходять в ідею триєдності найвищого божества.

Вічним джерелом натхнення для майстрів-писанкарів була й залишається чарівна природа рідної землі. На писанках у стилізованій формі зображують дерева і квіти, овочі й фрукти, зерна та навіть цілі рослини. Писанки, декоровані рослинними символами і застосовані у відповідних звичаях та обрядах, мали магічну силу: допомагали рослинам вчасно дозрівати і приносити багатий урожай. Одним з найулюбленіших рослинних символів є Дерево Життя

За допомогою писанок з рослинним орнаментом намагалися закликати добрий урожай. Даруючи писанки з китицями винограду рідним та знайомим, бажали міцного здоров'я та довголіття. Символом у формі дубового листка відтворювали Перуна та його уособлення в дубовому дереві. Дуб — це символ сили, захисту, довголіття, чоловічої мужності, праведності.

Надзвичайно цікавими та красивими є писанки із зображеннями тварин. Найстарішим тваринним символом є птахи. Як провісники весни, вони символізують відновлення життя й природи. Птахи — істоти, що можуть найвище злетіти й наблизитися до світу богів. У християнстві птиці символізують чесноти святих та їх вознесіння до Бога.

Але не тільки символи мали певне значення. Велику увагу приділяли також кольору. Фарби для писанок виробляли з природних барвників (здебільшого з рослин і насіння). Збирали барвники заздалегідь (улітку та восени), освячували в церквах і мали напоготові напередодні Великодня, Так, червоний колір символізує радість життя, любов, а для молодих — надію на одруження. Фарбу червоного кольору або робили вдома з рогу оленя, або купували привезену (з червоного або сандалового дерева). Жовтий колір присвячений Сонцю, Місяцю, зорям, а в господарстві символізує тепло, урожай, приріст покоління. Таку фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні. Зелений колір символізує весну, воскресіння природи, багатство рослинного і тваринного світу; його отримували з пролісків, насіння чорного соняшника, барвінкового листя. Блакитний колір — це небо, вода, повітря, простір. Його магічне значення — здоров'я. Коричневий (бронзовий) колір отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана. Такий колір символізує врожайність землі, її щедрість до людини. Чорний колір готували з чорнильних горішків дуба, листків чорноклена — це уособлення надр рідної землі, бурі й негоди. Природні фарби не дуже тривкі, тому з часом вицвітають.

Українська писанка разом із нашими земляками помандрувала в далекі світи. Наразі чимало американців, австралійців, канадців сприймають її як свою рідну й не уявляють Великоднього свята без писанки. Більше того, канадці спорудили їй пам'ятник: поблизу міста Калгарі красується різнокольоровими трикутниками 10-метрова українська писанка.

У м. Коломия (Івано-Франківська обл.) є цікавий музей, присвячений і санкам. Його унікальна колекція ознайомлює з писанками різних регіонів України та українських діаспор у всьому світі.

Самостійна практична робота: створення ескізу Великодньої писанки

https://www.youtube.com/watch?v=13DqEFuR0Yc

Тема уроку: Петриківський розпис

(терміни виконання 21.04-24.04)
27.04- 30.04
Перегляд презентації: https://youtu.be/48VMjEtgndU
Перегляд майстер-класу: https://youtu.be/y5ZBk8ydhmg

https://youtu.be/wSuVwl6_psw

Петриківка - село в Дніпропетровській області, одне з тих сіл, де дбайливо зберігають і шанують традиції давніх народних промислів. Знаменитий петриківський розпис відомий далеко за межами України. Петриківка 230 років тому була заснована Петром Калнишевським. У цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай: жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими орнаментами. Їх малювали пензлями, зробленими з котячої шерсті, сірниками, обмотаними м’якою тканиною, і просто пальцями. Фарби розводили на яйцях і молоці, а кольори вибирали найяскравіші, як сама природа Придніпров’я.

Елементи петриківського розпису. «Зернятко» - простий мазок, профіль якого залежить від пензлика. Це один з основних елементів петриківського розпису, за допомогою якого створюються всі орнаментальні мотиви. «Кривеньке зернятко» - дуже поширений елемент, за допомогою якого утворюють пірчасте листя, пуп’янки, пелюстки квіток. Щоб зробити «кривеньке зернятко», треба кінчик пензлика опустити на папір біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, роблять легкий поворот пензлика. Закінчують цей мазок притискуванням «п’ятки» пензлика до паперу.